Таку подорож ми здійснюємо щоліта, перетинаючи Україну з півдня на північ, долаючи 1080 км. в обидва кінці...Маршрут знаємо як свої п"ять пальців, але завжди додаються якісь нові враження від побаченого, тому їхати не нудно..))) Завжди супроводжує якесь відчуття нереальності, тому що дуже швидко в один день попадаєш в інший клімат, ( я завжди перші дні мерзну, температура нижча на пару градусів, і це вже відчувається, поки не адаптуюсь))) бачиш інші краєвиди, чуєш, зрештою, іншу вимову ( мова у поліщуків дуже своєрідна!).... Але проходить кілька днів - і вже почуваєш себе тут як удома! Перше велике місто, яке ми перетинаємо - Біла церква . " О, Біла церква, то не місто, не село, о Біла церква, куди ж мене заволокло!")))) ( студентська пісенька!)
А цей відрізок шляху десь під Білою Церквою біля села Вишня я дуже люблю, називаю його Шварцвальд))) Дубовий ліс по обидва боки дороги стуляється верхівками, утворюючи шатро..Тут неповторний дубовий запах, ми завжди тут зупиняємся подихати ним...
Поки збирали лісову суничку нас покусали комарі!!!
Ну от, розім"ялись - і поїхали далі... Церква Святителя Димитрія стоїть майже біля дороги в селищі Макарів , Київської обл.
Під Жашковом на трасі є ресторан "Боровичок". Ми туди не заходили, а просто пофотались біля нього.
Ось такий базарчик плетених виробів і не тільки відвідали на трасі під Уманню...Чого тільки там немає..)))
Тут пропонували різноманітні гриби ,сушені, мариновані, фундук ,а також чудернацькі фрукти в меду,(шарами інжир, ківі, персики, лісові горіхи, ще щось, за шалені гроші, між іншим..)))
На Кіровоградщині минали ось такий ресторан ( власність Поплавського, відомого ректора Київського інституту культури)
Не могла не клацнути!)))
Вказівник на Коростень, старовинне поліське місто, те саме, яке колись спалила княгиня Ольга.
А ось і Овруч, кінцева мета нашої подорожі. Сестра на фоні жіночого монастиря.
За три дні перебування в Овручі ми умудрились заскочити в ліс на чорницю..Ох, і важко збирати цю ягідку..))) Покланятись довелося аж до самої землі..)))
Велика подяка за цікаву розповідь. Відчуття ніби сама з вами мандрувала. Було б добре нам усім продовжити цю ідею щодо цікавих подорожей з розповідями і фото. Он і Ланочка де ген-ген їздила...А Полісся? Воно в нас таке :) . Я з Рівенщини, то чорниці в нас дуже багато у поліських ,і збирають їх місцеві люди спеціальними гребінками І білі гриби є, і сунички...А щодо Білої Церкви, то в мене це місто найперше асоціюється з повною відсутністю дороги у центрі:) Може зараз вже полагодили, а як я вперше попала в ту Церкву то відчуття що як у війну бомби кидали то й досі не позасипали ями :)
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
А, то так...Місцеві називають ще їх чосками))) Оті гребінки псують рослину, вона , покалічена, вже потім довго відновлюється, бо ламаються гілочки, листочки нівечаться...Але ж то все заради грошей...Ми збирали екологічно правильно - руцями!))) А щодо вибоїн на дорозі у Білій церкві- вони й досі прекрасно себе почувають )))) позорище тамтешної міської влади... Голубіку на Поліссі називають ще буяхи))
Наталю, дякую за розповідь! Про чорницю розкажу, як мій львівський дідусь її в лісі на високих кущах шукав, про всяк випадок на невеликі деревця заглядав :))))
Моя подорож на Житомирщину, Дорожні нотатки
22 червня 2010 22:53
тут таких немає а є тільки голубіка
Навігація 
