Ми минулого року в Жовтні робили інсценізоване Гуцульське весілля. Ось як то виглядало.

Як і годиться весілля почалось з гри троїстих музик:



Далі заграла трембіта і почалось весілля



Молодий з молодою просили гостей на своє весілля



Дружка з дружбами танцюють Микитку

Далі свати торгувались за віно а дідо оповідали бувальщину, так аби ціну набити і віно побільше б дали





а молода вже не могла дочекатись коли її почнуть вбирати



Тети і нанашки квітчали нашу молоду, бо вже більше не буде дівувати



БОЯРИ ЙДУТЬ! БОЯРИ!!!



«Ой перший раз, молодята, перший раз!
Поклоніться батьку й ненці зо сто раз!»



онтут добре видно дійство і люди які сидять і на то споглядають

Викуп:



Викуп був як і всюди це роблять. Спочатку молодий дав замало і йому підсунули іншу молоду потім дав трохи більше і дістав свою Марічку. А вже як отримав свою молоду то всі ся зібрати і поїхали до шлюбу, а ми (тети, нанашки, господині, сусідки) співанками вітали наших гостей і кожному на стіл поставили спеченого і замаяного баранчика.

Тут видно як збираються їхати до шлюбу:



А повернулись з шлюбу молодята на білих конях



На порозі перед хатою молодих зустрічали мами і посипали «цукерками з пшениченьков» і роздавали хліб з медом:



А вже по-шлюбі, то молоді сіли на лаві і вітали гостей які приходили і танцювали, співали і їх поздоровляли.



Ціле весілля супроводжувалось грою троїстих музик і гуцульськими весільними наспівами.

Після закінчення дійства глядачі мали гостину і танці.

Яка краса! Була колись на подібному весіллі в Дилятині - запамяталося на все життя.

Ой йо...... Яке ж дійство......Скоро, я відчуваю, оці традиції неповторні тільки в емігрантстві й збережуться! Вони - молодці, вірні охоронці пам"яті народної...

Повністю підтримую. В нас на центральній УКРАЇНІ що трохи інші звичаї і обряди, що мало хто їх вже дотримується. А так хочеться щоб діти переймали оте хороше, що йде від діда-прадіда.

Маруся, дякую за цікаву розповідь. Таке враження, що сама там побувала, а що такого ще не бачила, то читала "із роззявленим ротом".
А весілля, то насправді було, чи так як інсценування???

Маруся неймовірно красиві, колоритні знімки весілля. Мені здається, що справді традиції наші зберігають краще українці, які живуть за межами України, сумують за своєю землею, а ті шо живуть на ній цінують моду, перебирають віяння із-за кордону. Може то тільки моя така суб"єктивна думка. Ба навіть то уже добралося і до українського села.

Дівчатка, дякую що оцінили наше дійство.



То було інсценування для людей, щоб вони пізнавали наші обряди. Тим більше, що й справді про них вже дуже забувають і все робиться надто американізоване. А так хочеться затримати ось те своє. А хоч би підспівування коли вбирають молоду.


Жіночка яка нас зорганізувала сама з Космача то ми відповідно дотримувались традицій тої місцевості. Я також в дитинстві була на весіллі маминої учениці в Космачі і скажу вам, що гуцули файні люди і оригінальні.



та туга напевне ніколи нас не покине

Маруся,
Дуже гарно що ви традиції бережете! Молодці!