Слухняність

До Марії прилетів
Сам архангел Гавриїл
Божий задум сповістити:
Діві Сина слід сповити.

Діва викона охоче
Все, що лиш Господь захоче.
"Так!" - відповіла вона
Силі тій, що неземна.

Це подобається Богу -
Не питати "Що?", "Для чого?".
Він дає мені щоразу
Крізь батьків свої накази.
Як щось кажуть мама й тато -
Слід робити, не питати.

Правда ж, мамо, я великий
Правда ж, мамо, я великий
сам взуваю черевики,
зашнуровую шнурочки,
сам вбираюся в сорочку,
сам лице і руки мию,
сам зачісуватись вмію,
і не плачу я ніколи...
Скоро вже піду до школи!

Каже мама, каже тато:
годі пальчик в ротик брати.
Пустуна я покараю,
в кулачок його сховаю.

"Ввічливі слова"
Мурчик-гарне кошенятко,
кожному,кого стрічає:
-ЗДРАСТУЙ!-чемно промовляє.


Зїв обід він і муркоче:
котик лащитися хоче.
Господині за обід:
Дякую!- говорить кіт.


Ніч приходить на поріг,
Мурчик спати в ліжко ліг,
не забувши всім у хаті
На добраніч! побажати.

До нашого автобуса
метелик прилетів,
Нікого не питаючи
на перше місце сів...

Нечемний ти метелику,
Не можна так робить!
Як хочеш з намиї хати,
то треба заплатить.
Катерина Перелісна

Плакала киця на кухні,
Аж в неї очиці попухли.
- Чого ти, кицюнечку, плачеш?
Чи їсти, чи питоньки хочеш?
- Ні їсти, ні пити не хочу,
З тяжкої образи я плачу:
Сам кухар сметанку злизав,
На мене, кицюню, сказав.
Хотів мені лапки побити...
Ой, чим же я буду ходити?

— Щось годинник,— каже тато,—
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...
— Звідки взятись тому пилу? —
Мовила Галинка.—
Я ж годинник з милом мила:
Там нема й пилинки.

Чому Тимко подряпаний

— Чому це ти подряпаний?
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого...
— Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!

Де п'ятий?

Мне хустиночку в руці,
Гірко плаче Віра:
- В мене п'ять було стільців,
А тепер-чотири.

Взявся братик рахувать:
-Раз, два, три, чотири, п'ять!
Віро, плакати облиш:
Ти ж на п'ятому сидиш.

Хвастунець

Хлопчик Толя — молодець,
Тільки трішки хвастунець.
Якось ми ішли на став,
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся-
Я ні-чо-го не боюся!.. —
Враз на слові цім - з дороги
Толі ящірка під ноги.
З переляку,у тривозі
Наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
Й прикусив собі язик!
Хто хвалитись полюбляє,
В кого звичка є така,-
Хай ці вірші прочитає
І прикусить язика!