Читаю і сльози навиртаються на очі, цих вихідних вмовляля чоловіка поїхати в Карпати... і не вмовила, тепер хоч почитаю.

Давно збиралась показати фото нашого сходження на Говерлу, та щось лінувалась))) От накінець-то зібралась ))

Я хотіла туди сходити, як тільки побачила, що є можливість взяти в нас таку екскурсію і тебе туди відвезуть і допоможуть піднятись на гору, сама йти не хотіла, люблю йти зі знаючими людьми))) Отож думала я, думала і вирішила, що можна взяти з собою ще кількох людей, в котрих близько дні народження, і зробити такі їм подарунки, оплативши екскурсію))) Всього тих людей мало бути троє, одна з поважних причин не змогла піти з нами. Ще декількох запросили і нас усіх було 8 людей.
Виїхали в 5 ранку вроді)) вже забула точніше))





То вже ми приїхали на місце))



Моя сестра та племінниця





Коліжанка з моїм чоловіком пішли набирати воду з джерела. Я, як бачите, їх самих не відпустила



Початок дороги

Цього разу я віддала чоловікові фотоапарат і він мене фотографував на диво, дуже багато разів))) Перший раз таке, завжди я фотографую))







Після першого підйому важкого, я хотіла лишитись внизу! Там з нами ще їхали декілька відпочиваючих, то двоє лишились відразу після оцього підйому)))



Подорозі нам казали їсти родзинки, щось від тиску, чи що... але вони щось мало помагали)))

Краєвиди











Скажу тако.. то дуже важко туди лізти! Особливо, якщо з вами йдуть підготовлені та сильніші люди... Краще б було йти самій з чоловіком, то я ставала кожні пару метрів і лізла б по трохи, на насилуючи свій організм. Заблудитись там не реально, так куча людей. Мені так серце в голові стукало, що я думала, що вдурію! Тиск якісь чи що...

Наталка в шоці з того, скільки то ще лізти







Чоловік позує)))

І тут сталась дивна штука, я думала що ми вже вилізли, бо як лізли, то була ніби найвища точка, а то виявилась Мала Говерла))) типу щось таке, що після тої гори ще далі вже нормальна Говерла... Я як вилізла і побачила скільки то ще лізти мало не впала! Ще пару людей лишились там.. і вже не піднімались на гору... Тут я сіла в шоці, і казала чоловіку, що більше нікуди не полізу!



Але я добре подумала і зрозуміла, що не впевнена, що ще колись буде шанс піднятись на гору... А що я буду своїм внукам розказувати??? Що не витримала пару метрів)) Чи то кілометрів)) Зібралась з силами і полізла по каменюках))





Ще трохи і кінець))) Людей так багато, ніби там якісь празник! Я вилізла з наших всіх сама остання

Там до речі є місця, де сильно дує вітер, а є. де тепло! Так що треба знати, де сідати))



Харчі)) Я вічно боюся вмерти з голоду, тому як десь йду, то мені здається, що все мало їди! І всім ще наговорила брати купу))) То щось дуже всього багато назбиралось і мене трохи сварили



То наш екскурсовод, який вже 216 разів піднімався на Говерлу)))

Тут ми вже почали спуск вниз і в декого почалась паніка... для деколи вилізти легше, ніж злізти...



А то я щось тішуся))



То вже дорога назад

Ну треба певно якісь підсумок, чи що...
Довольна я, довольна тим, що змогла... Напевно кожен українець хоч раз в житті повинен там побувати, хоча це тільки моя думка)) Важко було, дійсно важко... але воно того вартувало.. Може ще колись туди піду.. не знаю... Для тих, хто буде підніматись туди перший раз: куртку беріть і якусь кепку на голову, на горі вітряно... а кепка для того, щоб не обгоріло лице так, як в мене! Ходила, як буряк)))

Якщо цікаво, гляньте, як мій чоловік описав подорож в себе на сайті

Відео!!!

Натонько, вітаю з покоренням Говерли!!!
А ти уявляєш похід дрімфудівчанок на Говерлу??? Це було б цікаво... А який би ми там стіл накрили...