Всілякі тексти, які заставляють нас задуматись. Про дітей.

Наша вчителька нам на зборах дала.

Діти вчаться тому, чому їх вчать.

Якщо діти живуть з критикою, вони вчаться засуджувати.
Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться битися.
Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаровуватися.
Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довіри.
Якщо діти живуть в терпінні, вони вчаться терпимості.
Якщо діти живуть з вдячністю, вони вчаться любити.
Якщо діти живуть з похвалою, вони вчаться любити себе.
Якщо діти живуть з розумінням, вони вчаться цілеспрямованості.
Якщо діти вчаться ділитись, вони будуть щедрими.
Якщо діти живуть в чесності, вони вчаться бути правдивими.
Якщо діти живуть в справедливості, вони вчаться бути справедливими.
Якщо діти живуть в доброті та ввічливості, вони вчаться поважати.
Якщо діти живуть в безпеці, вони вчаться вірити в себе і довіряти тим, хто поряд з ними.
Якщо діти живуть в приязні, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний.

Це те,що подобається мені самій і що хочу дати своїй дитині. Я знаю таке - що найкраще виховання це власний приклад! Темка дуже хороша - хочеться щоб поповнювалась цікавими розповідями,думками.

''Бог бо так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав'' (Іван 3,16).
Щоб ми не загинули, але мали життя ВІЧНЕ!!!
Тут є над чим задуматися...

Про дітей...якими и є насправді з вашого дозволу,російською

3 года:моя мама самая лучшая! 7 лет:мама,я тебя обожаю! 10 лет:мама, я тебя люблю!15 лет:мама не ори!18 лет:хочу уйти из этого дома! 35 лет:хочу вернуться к маме! 50 лет:я не хочу потерять тебя мама! 70 лет:сколько бы я отдала,чтобы снова увидеть тебя,МАМА!

Дійсно, ми повинні стати добрим прикладом для наших дітей, навчити їх любові, терпіння і розуміння проблем інших.Ми як той землероб, повинні засіяти ниву тільки хорошим зерном, щоб вона віддаля нам сторицею добрий урожай

Гарна тема і в нашому житті є багато речей над якими потрібно задуматись і вони стосуються не лише дітей, а взагалі усіх, хто нас оточує.

Молитва для друзів...
Прошу Тебе, Господи, дай людині, що читає зараз ці рядки, все, чого вона Тебе просить!
Дай їй це в повній мірі, як умієш давати тільки Ти один! І нехай вона буде щаслива в усі свої дні, а якщо неможливо таке, те хоча б скільки-небудь. Даруй їй міцне здоров'я й любов ближніх, розуміння й співчуття: Зроби так, щоб душа її завжди світилася однією лише любов'ю до всього сущого, відгороди його від лихослів’я, від образ і заздрості, від воєн і смертей, від болю фізичного й душевного, якщо ж все це неминуче, - не покинь його й тоді, дай розраду. Спаси і сохрани для неї все, що дороге їй на землі. Якщо ж пізно просити про це, - не лишай її пам'яті. Не знаю - чи вірить у Тебе, та людина, що зараз читає це, Милостивий і добрий мій Господи! Виконай це моє прохання.
НЕХАЙ АНГЕЛ ХОРОНИТЕЛЬ ДОПОМАГАЄ ТОБІ КОЛИ ТВОЇ КРИЛА ОПУСКАЮТЬСЯ ДОНИЗУ.

Ось нaтрaпилa в інтернеті нa тaкий лист... Пройняло до глибини душі !
Не знaю чи в цій темі подaю... Aле прочитaйте і зaдумaйтесь...

ЛИСТ ДО ДОНЬКИ

"Дорога донечко! Настане день, коли я зістарюся - і тоді прояви терпіння і постарайся зрозуміти мене.
Якщо забруднюся за їжею, якщо не зможу одягтися без твоєї допомоги, будь терпляча. Згадаймо, як багато годин я витратила , коли вчила цьому тебе.
Якщо, розмовляючи з тобою, буду тисячу разів повторювати одне і те ж - не перебивай, вислухай мене. Коли ти булa маленькою, мені доводилося тисячу разів читати тобі одну і ту ж казку, щоб ти заснула.
Коли ти побачиш, що я нічого не розумію в нових технологіях - дай мені час і не дивись на мене з глузливою посмішкою. Я так багато чому тебе навчила: як правильно їсти, як красиво одягатися, як боротися з життєвими негараздами.
Якщо в якийсь момент я щось забуду або втрaчу нитку нашої розмови - дай мені час, щоб згадати. А якщо у мене так і не вийде, не переживай. Адже найважливіше: не те, що я говорю, а те, що можу бути з тобою, що ти мене слухаєш ...
Якщо раптом у мене пропаде апетит, не примушуй мене їсти. Я сама знаю, коли мені варто поїсти, а коли - ні.
Якщо втомлені ноги відмовляться служити мені опорою - дай мені руку, як і я давала тобі свою, коли ти робила перші кроки.
І якщо одного разу я скажу тобі, що більше не хочу жити, що я хочу померти - не гнівайся на мене. Колись ти мене зрозумієш.
Бачачи мою старість, не сумуй, не гнівайся, не відчувай себе безсилою. Ти повинна бути поруч зі мною, намагатися мене зрозуміти і допомогти мені - як я допомагала тобі, коли ти тільки починала своє життя. Допоможи мені йти далі, допоможи мені закінчити свій шлях з любов'ю і терпінням.
За це я нагороджу тебе своєю посмішкою і безмірною любов'ю, яка ніколи не згасала.
Я люблю тебе, моя люба донечка!

Natalyi,
я той текст своїй малій послала якось вконтакті прочитати.. На шо вона відповіла: "Мама, ти заставила мене плакати!"

Це не реально читати без сліз, але це істинна правда, всі через це проходять.