І ось сутеніє, вечір напрочуд гарний і теплий, сюрчать коники, котить хвилі сивий Дніпро, пахне різнотрав"я, зорі над головою...
І раптом-тиха щемлива мелодія, а на її тлі- (струм, мурахи по тілу!)- монолог "Чуден Днепр при тихой погоде..." Ніби-то тисячу разів читала й чула- і ніби- то вперше!!!



Костюми трішки якісь карнавальні, чудернацькі, але про них згодом забуваєш. зачарований тим . що відбувається:

Усі чекають на приїзд молодих Бульбенків з Київської семінарії. За українськими традиціями - столи ломляться.


Аж ось і довгожданні гості

З цього приводу справжнє гуляння з музиками , українськими піснями, запальними танцями




Частують і нас- горілкою "Хортиця" і нанизаними на шпички свіжим салом та солоним огірком, а також свіжою зеленню

Катрусю, звідки ти дізналася, що саме так мене кличуть близькі?
Я дійсно дуже люблю мандрувати. У нас вдома давно проситься ремонт, дуже старенькі й скромні меблі. А ми з чоловіком, як говорить моя мама, ніяк не вгомонимося і не заживемо по- людськи , а все мотаємося, бейкаємося по світу.

Розійшлися гості, та не хоче спати в хаті старий Бульба, стелить собі кожуха під зоряним небом


Ніби степова чайка в"ється над синочками матір, відчуваючи близьку розлуку


мавки водять свої хороводи

а ось уже мати благословляє синів

а це вже на Січі- козацькій вольниці!!!!


Варто тільки побачити власними очима, що виробляли наїздники! Фотоапарат не встигав зафіксувати.

Вистава яскрава, динамічна, видовищна, ти забуваєш про все, втрачаєш відчуття реальності, розчиняєшся у своїх почуттях


Та ось з"являється сліпий кобзар

він розповідає про страшну долю поневолених побратимів

І жоден козак не може залишитися байдужим

Сідлають коней

Дивна річ- кохання: воно то підносить людину до небес, то примушує в солодких обіймах зрадити все найцінніше. що було в твоєму житті дотепер.
Але чомусь все рівно співчуваєш закоханим Андрію та польській Панночці


Страждаєш за долі Остапа й самого Тараса, які загинули в ім"я Волі та рідної Січі- України





І ось уже нові загони козаків стають на захист рідного краю




Вистава закінчується. Мимоволі котяться сльози. Ніхто не зривається з місця. Глядачі стоячи довго аплодують, навіть, коли розїжджаються й розходяться стомлені актори. Усі ніби ще під магічною дією побаченого. І в цей час моя колега озвучила те, що, мабуть, було в серці кожної з нас: " Ось після таких вистав і хочеться сказати:" Слава Україні!"

Екскурсія завершується. Надворі глупа ніч. А нам не хочеться покидати цей благословенний край. Біля мікроавтобуса ми розстеляємо брезент (росяно!), дістаємо бутерброди, термоси з кавою і ще довго сидимо під хортицькими зорями. Навіть водій проникається тими ж почуттями, сідає біля нас і ,не зважаючи на те, що йому ж вночі сідати за кермо, жодного разу не натякає нам, що вже час...

lana,
дуже змістовна і повчальна розповідь, так ніби я сама там побувала, спасибі велике

Дуже цікава розповідь і гарні фото.

Підтримую дівчат, розповідь дуже цікава і пізнавальна. ДЯКУЮ!!!

наталька,
Pakahontas,
marjana,

Дякую за коментарі ! я сподіваюсь, що темку продовжить Марічка.